24.08.2022 Нація. Різдво.

Нація. Різдво.
#деньнезалежності

***
Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Сини мої, незламні українці,
я буду Вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!

На слобожанських нивах, на подільських, на Чорнім морі
я прошу, молю! — вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця!
Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Кремлівська гнидь, тремти!
Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову!
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Павло Тичина
кремлівська лікарня,
16 вересня 1943р.

***
I am the people
what a power of Truth!
She has not yet been conquered by anyone.
What trouble, what a plague smote me! — and strength blossomed again.

I don't ask anyone for the right to live.
In order to live, I will break all the shackles.
I affirm, I affirm, because I live.

Muscovy! you devoured me
how she hung my daughters and sons
and how she stole iron, bread and coal...
Oh, how your spirit has risen!

Did you think I'm going to eat you? — and, having suffocated, you fall into the grass...
I affirm, I affirm, because I live.

I am a people whose strength is Truth,
has not yet been conquered by anyone.
What trouble, what a plague smote me! — and strength blossomed again.

My sons, indomitable Ukrainians,
I will praise you for your feat, go help your parents and the woman,
the children will be freed from the yoke!

On the Slobojan fields, on the Podil fields, on the Black Sea
I'm asking, I'm begging! — kill enemies,
Kremlin thieves, kill without pity!
Let me still be wounded - I am not ashamed
I look at them like spring wheat.

I affirm, I affirm, because I live.

Rise up! And from the wounds - a new life will sprout,
that the whole world will see from him,
what a land! what a grain! starling!
Well, how not to sow? How not to repulse the enemy!

And I sow, I spread my wings,
I call my eagles, I call, I call...
I affirm, I affirm, because I live.

There will still be: a clear blue sky,
our well-being will rise like mercury,
glistening mowers in the rye,
factories will hum...

And I dawn with a rich life,
I let a cloud over the sun like an eyebrow...
I affirm, I affirm, because I live.

I am a people whose power is Truth
has not yet been conquered by anyone.
What trouble, what a plague smote me! — and strength blossomed again.

Kremlin nit, tremble!
I turn around!
I put a grave board for you!
I affirm, I affirm, because I live.

Pavlo Tychyna
Kremlin Hospital,
September 16, 1943